чол - Dmytro_Yulia

Прощавай, командо молодості нашої! :(

Можливо, це зайвий і дратівливий пост. Особливо для багатьох із тих, хто в ньому затеганий (у фейсбуці). Вибачайте. Якщо комусь не подобається - гортайте стрічку далі. Але знайте, що я вас усіх ціную і всім вдячний.

Я не міг це не написати.
Це пост про мою газетну епоху. І про Лесині - більш ніж півепохи.

3 серпня 2015 був останній день, коли ми формально працювали в газеті "Україна молода". Надалі, відповідно до заяв про звільнення за власним бажанням, ми тимчасово безробітні.

Більшість із тих, хто читатиме цей пост, подумає, що я якийсь придурок абощо. Можливо, матиме рацію.
В "УМ" я працював без двох місяців 24 роки.
Collapse )

чол Tankist

Діди Морози на українських зенітках

Хочеться закінчити цей важкий рік на позитивній ноті. І привід є.
Наприклад, мій підрозділ засвідчує, що Збройні сили - це не лише головний біль і смерть, як дехто зробив висновок після допису у ФБ про мехвода в танку на блокпосту. Збройні сили - це ще й світло і добро.
Діло було так. Поїхав комвзводу Євген Козаков із хлопцями енний раз у Красноармійськ - по посилки на пошту й подарунки від місцевих волонтерів (еге ж, і в Красноармійську Донецької області є волонтери, які добре "гріють" зенітку з Чернігівської області). Отримали передачу на підрозділ - ну там шкарпетки, мильно-рильні (а в армії їх називають лише так) засоби, і цукерок чимало. Поїхали назад.
По дорозі КамАЗ зламався, довелося заночувати в районі нашого колишнього блокпоста. Село Андріївка. Там є дитячий садок. І хлопці подумали: цукерок у нас і так вистачає, а давайте-но ми цукерки донбаським дітям віддамо. Їм це потрібніше. Вирішили не узгоджувати це рішення навіть із командиром про всяк випадок :)
Пішли в магазин, купили 40 красивих пакетиків - щоб для кожної дитини. Розклали цукерки по всіх пакетах. Малувато. Докупили ще за свої гроші солодощів, шоколадок etc. Кінець року - гроші є (крім з/п й АТОшних, прийшли додаткові матеріальні допомоги і всілякі відпускні). Подарунки вийшли ок.
20141225-0005
Прийшли хлопці на новорічний ранок у дитсадок. Сказали: ми українські танкісти з Чернігівської області, з Півночі України, там у нас сніг і мороз. Ми їхали звідти сюди вас захищати й по дорозі зустріли Діда Мороза. Він передав вам ось такі подарунки, цукерки.
І цю маленьку перемогу також можна записати в реєстр перемог ЗСУ 2014 року. Діти були щасливі, розказували віршики з табуреток і т.д. Вихователі й місцеві мешканці оцінили вчинок хлопців зі зрабатр.
Що не кажіть, а добре слово й пістолет іноді краще, ніж просто пістолет :)
P.S. Допомога зрабатр - на картку Приватбанку 5457 0822 3122 6585 Лиховій Д.В.
Подяка тим, хто в останні дні переказав 50 + 100 грн.
чол Tankist

Звіт за велику посилку для зрабатр 15.11.2014

Звітую. Вчора ми послали «Новою поштою» чергову велику посилку нашій зенітно-ракетній батареї з Гончарівського, яка продовжує нести службу в Донецькій області.
Дяка кумові Андрію Беху за транспорт та іншу допомогу.

IMG_20141115_152048
Прийом посилок "Новою поштою"


Ось кошторис посилки.
1. Зарядний пристрій CTEK MXS 25 – 4 650 грн. + доставка 50 грн. = 4 700 грн.
2. Intertool набір інструментів ET-6108 - 8 шт. х 987 грн. = 7 896 грн.
3. Набір викруток Intercooler VT-2006 – 12 шт. х 93.96 грн. = 1 128 грн.
4. Паяльна лампа «Патон» - 6 шт. х 272 грн. = 1632 грн.
5. Моторне масло Xado Atomic 2-тактне – 10 л х 104 грн. = 1 040 грн.
6. Бензопила Brigadier Professional – 1 629 грн.
7. Машинне масло ТНК (для бензопили) – 4 л 178 грн. х 4 каністри = 712 грн.
8. Плоскогубці різні – 12 шт. (3 х 158.73 грн. + 1 х 144.92 грн. + 4 х 141.88 грн. 3 х 97.46 грн. 1 х 86.67 грн. = 1567.68 грн.
9. Скотч прозорий – 32.85 грн.
10. Наколінники – 40 шт. х 220 грн. + оплата доставки = 8 850 грн.
11. Пересилка всієї передачі – 391 грн.

Загальна вартість посилки 15.11.2014 (11 місць) – 29 578,53 грн.
Додаткові витрати: -1% за зняття готівка з картки в банкоматі (для купівлі зарядних пристроїв СТЕК, оплати «Нової пошти»).

Гроші на картку потроху капають досі.
Крім переказів на картку «Приватбанку», я також отримав 500 грн. готівкою від пана Тараса М-ка, перекази через Western Union – 2 х 50 USD від Оксани К-ль та Юлії С-ел зі США, 100 USD від Євгена Л-го з Канади, 100 EUR від Юрія К-ва з Німеччини та через MoneyGram – 30 USD від Наталії Н-ан з Ізраїлю.

Усім ще раз дякую. Всі перекази було конвертовано в гривні, вони поповнили мій волонтерський картковий рахунок «Приватбанку» - 5457 0822 3122 6585.

Зараз на цьому рахунку залишається 132 166 грн. 28 коп.

Screenshot_2014-11-06-13-44-06

Крім того, в мене на руках є громадських 5000 грн. готівкою, зняті з рахунку для оплати зарядного пристрою до «тунгусок» CTEK MXT 14.
Постачальники підводять – то не довезли дівайс зі складу до військкомату, коли про все вже було домовлено, то партія зарядних СТЕКів уже третій тиждень не може перетнути кордон України, і їх усе ще очікують от-от (знову з наступного понеділка).
CTEK MXT 14 поїде в АТО наступною посилкою.

Нагадаю, що спершу хлопцям було надіслано тепловізор, зарядку та елементи живлення до нього, а також – завдяки дружнім волонтерам – теплу білизну й одяг, шкарпетки, медикаменти, харчі та ін. Нові шоломи й камуфляжі надали Збройні сили України.

Ну й

Collapse )
чол - Дмитро молодий батько

Я, Дана, 9 листопада і 19 років

Це я, Дмитро, і це мій ностальгійно-історичний пост, присвячений 9 листопада двох далеких років і 19-річчю двох людей.

Усе було б не так, якби я в 1991 році не вступив на журфак Київського універу й не зустрів там хлопців, із якими ми прийшли до Союзу українського студенства. Привів мене в СУС до Чемериса Тарас Шамайда, і там почалася моя журналістська, громадська й місцями політична діяльність.
Спершу нас повезли в колгосп у Херсонську область, потім - уже через СУС - ми з Романом Скрипіним прийшли на роботу в "Україну молоду". А на початку листопада 1991 року, поки ще була можливість і Прибалтика була не зовсім закордон (хоча у Вільнюсі ще лишалися барикади та інші сліди збройного протистояння з тодішніми рашистськими ватніками) ми поїхали в Литву. То був як Рубікон між колишнім і майбутнім, між дитинством і самостійним дорослим життям, між совком і незалежністю.

Рівно 23 роки тому - 9 листопада 1991-го - я, Рома Скрипін, Рома Кульчинський, Тарас Шамайда й Ася Перепелиця гуляли по зимному, старовинному, європейському, майже готичному Каунасу.
Ось фотки тих днів (може, серед них затесався якийсь Вільнюс-Тракай +- й день, але менше з тим :):

Зіскановане_20141109 (230)
Collapse )

P.S. Власне, отакі цікаві фотки знаходяться й скануються, коли їх нарешті береться шукати й сканувати Леся :)
чол Tankist

Заготівля для зрабатр на даному етапі

Звітую. У нас у хаті зараз стоїть купа ящиків для зрабатр - це 40 пар наколінників, шість паяльних ламп, вісім великих важкезних наборів інструментів (усіляких ключів) для камазистів і зенітників, 12 наборів викруток, багато плоскогубців, 20 банок 2-тактного масла, зарядка для акумуляторів КамАЗів CTEK MXS 25.

Сьогодні має бути бензопилка "Бригадир профешнл".
Хлопці просили 20 л масла для неї - для змащування ланцюга, просте мінеральне, грн по 20 за літр, але я не можу в інтернетах таке знайти. Може, хтось підкаже? Бо я бачу імпортне масло різних фірм, яке на сайтах ще коштує від 37 грн., а в реалі, якщо продзвонювати, - вже не менше 84, і продавці самі кажуть, що це захмарна ціна й брати не варто, краще заливайте в бензопилу просте машинне...


Ще однією проблемою виявилася купівля зарядника для акумуляторів "тунгусок" - це зенітно-ракетні самохідні установки розміром більші за танк. Там треба 24 вольти на виході. Марка дівайсу - CTEK MXT 14.
Його купівля нагадала мені купівлю нами квартири навесні 2005 року
Collapse )

(Моя фотка - тупо для привернення уваги, це я у військкоматі, який постійно говорить із зрабатром і з поставщиками всяких шняг).
чол Tankist

Звітую про збір і витрату коштів

Усе почалося минулої п'ятниці, 10 жовтня, коли в мене на старій (не зарплатній) картці ПБ залишалося власних 558 грн. Це був перший внесок у справу матеріального забезпечення нашого зенітно-ракетного підрозділу під Донецьком.

Заявлена бажана сума - 90 тис. грн. - назбиралася вже до вечора того ж дня. Окрім нескінченного потоку грошових переказів (транші від 10 грн. до 20 000 грн.), я отримував і отримую у ФБ і в ЖЖ пропозиції щодо негрошових форм допомоги гончарівській зрабатр. Є змога закрити значну кількість потреб ресурсами й можливостями інших волонтерів та благодійників. Ця купа інформації розрулюється, обираються оптимальні рішення.

Станом на ранок 13 жовтня на моєму рахунку було більше 194 тис. грн. Тоді було здійснено проплату за один якісний тепловізор Quantum HD50S та три 10-кратні біноклі "Байгиш" БПЦс на загальну суму 69300 грн.:

Screenshot_2014-10-13-10-30-40


Завдяки ФБ-блату від знаменитих бувалих волонтерів патріотичний продавець в Одесі зробив суттєву знижку.
Скріншот смски про оплату та редагований фотознімок чека додаються.


Після оплати на картці залишалося 125 183 грн.


Посилка пішла з Одеси "Новою поштою" прямо на Донеччину. Дійшла в середу. Оплата доставки - коштом отримувача.


Хлопці отримали, випробували візор уже цієї ночі: "Вещ - бомба! Бачить у темряві зайця на іншому краю поля)))".


Учора хлопці сфотографувалися з тепловізором і біноклями й прислали знімок для звітності. У кожного в руках - бінокль, у дружбана зліва - отриманий дівайс вартістю з непогане б/у авто:

зрабатр

Collapse )

чол Tankist

До рубрики "Великі люди України"

Настя Пасько, 12 років, місто Вишневе. Цілий рік збирала гроші на велосипед, а віддала їх на підтримку української армії.

Настя Пасько_1

Дякуємо, Настю. І ще раз спасибі батькам, які виховали таку дочку, - b0risу та його дружині Любі. Завдяки таким видатним людям ми за дві з половиною доби зібрали вже більше 190 тисяч гривень. Слава Україні.

Настя Пасько_2

Настя Пасько_3
Настя Пасько_4
twin towers

(no subject)

Люди, ви надзвичайні. Дякуємо всім! Ніяке Х*йло нізащо в світі не переможе такий народ.
Позавчора, тобто в четвер, ми сиділи й обговорювали, як допомогти нашим - ну неможливо ж зібрати таку величезну суму (53 тисячі) бодай на тепловізор, що вже й мріяти про каски або термобілизну. Бо ж усі вже вичерпалися за сім місяців допомоги голій-босій армії, пораненим героям, сім'ям загиблих...

Але відгук на прохання допомогти нашим бійцям із Тунгусками перевершив усі сподівання. Учора деленькання смсок не змовкало цілий день. Від часу публікації поста із проханням допомогти чернігівським хлопцям під Донецьком минула доба, а станом на 12:00 11 жовтня на рахунку вже було майже 159 тисяч гривень!

zbir koshtiv 1200 1110

Це і тепловізор, і ще багато корисних речей. Про кевларові шоломи, дощовики, термобілизну і т.п. начебто домовлено паралельно - навіть без урахування отриманих коштів. А вони все йдуть. "У дорозі" ще кілька переказів "Вестерн Юніон" - це лише те, про що ми вже знаємо напевне.
ФБ-юзер Oleksandr Piddubnyy назвав це "посткапіталістичною економікою співучасті". Що ж, якщо так - у нас дуже людяна економіка і світле майбутнє. Ми переможемо, тепер ми точно це знаємо.

У рубриці "до сліз" - багато пунктів. А найбільш розчулює дочка b0risа, яка збирала гроші на велосипед, їй його подарували й так, а заощаджені кошти вона переслала для солдатів, щоб вони не замерзли зимою. Малюнок ми чекаємо й передамо за адресою!!!

Спасибі за перекази всім-всім - і за значний почин Ігореві, і Сашкові, Толіку за рекордні 20 тисяч, і ще сотням знайомих і зовсім незнайомих людей. Найменший внесок був 20 грн., найбільший - згадані 20 000.

Але що ми хочемо вам усім сказати. Цей збір коштів довів нам ще одну дуже важливу річ: маленьких пожертв не буває. Із таких "по 20" і "по 50" гривень назбиралося щонайменше тисяч 20 з усієї суми. А може, й більше.

Тепер ми точно знаємо, що коли перераховуєш 50 гривень на пораненого або онкохвору дитину - це не малі (як здається), а дуже, дуже великі гроші.
Ніколи не бійтеся допомагати, хай навіть копійкою. Разом ми - СИЛА!

Ну й будьте певні - жодної копійки не піде не на допомогу нашій армії. Ми про все відзвітуємо, а все, що залишиться після допомоги нашим зенітникам, перерахуємо "великим" волонтерам або іншим бійцям, які того потребуватимуть, і теж відзвітуємо.
Ніщо не переможе наш народ!

Оскільки на наших зенітників ми ве зібрали "з головою", то тепер прохання від Д. особисто:

Люди, величезне всім спасибі, але вже досить слати на мою картку! Оскільки потрібна сума і перелік потреб уже закриті - "здача" буде переказуватися на великі волонтерські контори та нашим друзям, які так само збирають кошти для своїх підрозділів. Тобто можна спрямовувати гроші їм напряму. В Україні велика армія з великими потребами, в Україні багато хороших волонтерів. У першу чергу раджу George Tuka і його команду.

А моє завдання надалі - купити, що треба, за оптимальними цінами (консультації вітаються), і зробити так, щоб тепловізор та інші корисні речі дійшли хлопцям прямо в руки. Бо хто крав соляру в попередні місяці, до АТО, - ми знаємо.

І ще. Усе, що я хотів, - допомогти своєму підрозділу. У міру можливостей і потреб допомагатиму йому надалі. Я не можу займатися широкою волонтерською діяльністю, бо шість днів на тиждень із 7.30 до вечора маю бути на службі у військкоматі, куди я відряджений із Гончарівського. У КМВК своє коло обов'язків, розпорядок дня й дисципліна.

Дехто з волонтерів побачили в мені конкурента (!), який "піариться" на темі Донецького аеропорту. Бог їм суддя. Піар - це, мабуть, все-таки трохи про інших людей. Наприклад, про кандидатів у депутати абощо... Я хочу дембеля, спокою, затишку, смерті російських окупантів і Х*ла, само собою... Але я з найпершого дня мобілізації переживаю за простих хлопців із своєї батареї, які живуть здебільшого в селах, залишили там жінок, дітей і господарство, які слабо представлені у фейсбуках, зовсім не мають знайомих депутатів і вважають далеко не найгіршою зарплату 2000 грн.

Слава Україні!

P.S. У пості не було написано, що мій підрозділ - це "кіборги з аеропорту". Вони просто несуть бойове чергування у тому районі (база - Мар'їнка), куди запросто долітає москальський "град". Іноді розкидані на десятки км "Тунгуска" від "Тунгуски". Стоять, мобілізовані вже сьомий місяць. Від снігу весни до снігу осені. Хай їм буде хоч трохи тепліше й безпечніше.