?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Монсеррат – то, знаєте, велика, висока й гарна штука.
Давній бенедиктинський монастир, розташований у мальовничих горах за 50 км від Барселони. Духовний символ і релігійна твердиня Каталонії, центр паломництва католиків з усього світу.
Каталонською - Monestir Santa Maria de Montserrat.

Під час першої нашої поїздки до Барселону в нас не лишалося часу на Монсеррат. А от під час другої зневажити Монсеррат неувагою ми ніяк не могли. Адже сказано – "центр паломництва з усього світу".

Photobucket

До всього, через цей монастир пролягла інтрига детективу Маріо Ридінга "Нострадамус. Таємниця пророка", перекладеного Шовкуном і недавно прочитаного нами :-)
У детективі треба було стирити артефакт з-під монсерратського раритету – Ла Моренети, стародавньої статуї Богородиці-Смаглявки. Саме для того, щоб Їй поклонитися, їде й іде в Монсеррат більшість людей.

Факт: прийшовши в Монсеррат на прощу й поклонившись Богоматері Монсерратській (1522 р.), Ігнатій Лойола знайшов істину, вирішив зав'язати зі світським життям і згодом організував орден єзуїтів.

Photobucket
Цікава сцена на головній площі, перед базилікою: цьоця явно працює в службі, яка "вигулює" ляльок та іграшкових звірят по визначних місцях у різних куточках світу. Ну це коли дивакувата людина (чи її дитина) дуже любить свою ляльку, сама їхати в далекий Монсеррат чи куди інде лінується (або не має достатньо грошей).
А ось ляльку послати - це будь ласка.
Дана цьоця засвідчує "паломництво" ляльки типу "Катруся з кінозалу" в Монсеррат старанним фотографуванням її на тлі місцевих визначних місць.


Як доїхати до Монсеррата
Від площі Іспанії в Барселоні (станція метро Placa Espana), починаючи з 5:36, до Монсеррата щогодини їде електричка FGC – це щось середнє між метро і звичайним поїздом, на кшталт S-bahn у Німеччині або RER у Франції.
А у "високий" сезон, здається, й частіше – розклад можна подивитися тут. Лінія R5.

Photobucket
Електричка на площі Іспанії.

Їхати трохи більше години. Можна до зупинки Monistrol de Montserrat або наступної за нею - Aeri De Montserrat.
Від Aeri до монастиря Монсеррат прокладена підвісна канатна дорога. 15 хвилин польоту в невеличкій кабінці на 10-15 людей – і ви на місці.
А від станції Monistrol de Montserrat із 2003 року до монастиря возить залізниця "кремальєра" на зубчастій передачі – "Cremallera de Montserrat". Це щось ніби як фунікулеропоїзд, пристосований до їзди гірським серпантином.

"Кремальєрою" їхати довше, ніж канаткою. Зате, як нам здалося, значно цікавіше – відкривається більше краєвидів, і над багатьма поворотами та прірвами дух захоплює.
Сайт кремальєри - тут.

Photobucket
"Кремальєра" приїхала. Зверніть увагу на середню - третю - зубчасту рейку: за неї поїзд чіпляється, щоб не "послизнутися", і при цьому розвиває значно більшу швидкість, ніж, скажімо, київський фунікулер.

Ідеальний варіант – в один бік їхати "кремальєрою", а в інший – канаткою.
Ми обрали саме таку послідовність, хоча можна й навпаки.

Photobucket
Ось на цій станції ми вийшли по дорозі "туди" (станція канатки Montserrat Aeri - наступна).

Photobucket
Жовтий підвісний вагон канатки на верхній станції...

Photobucket
...і в польоті.

Квитки найзручніше купувати одразу на поїзд і канатку/кремальєру. Ще в Барселоні у підземці перед входом на платформу на площі Іспанії стоять автомати, де легко можна вибрати таку комбінацію.
Судячи з інтернет-порад бувалих туристів, колись канатна дорога була трохи дешевшою, але нам вони з кремальєрою обійшлися однаково: по 9.30 євро за квиток поїзд+кремальєра з Барселони і канатка+поїзд – із Монсеррата.

Photobucket
Автомати в метро на площі Іспанії. У кніпочках на моніторі розібратися легко.

Photobucket
Так виглядають квитки канатка+електричка, якщо купувати їх нагорі, не в автоматі,
а в касі ("нижні", з автомата, - трохи інакші).


Photobucket
Вид на монастир із сусідньої вершини.

Монсеррат
- це свого роду "каталонська києво-печерська лавра", але винесена далеко від міста і захована в горах між скель.
Фактично, Монсеррат – ровесник нашої лаври, бо бенедиктинський монастир у романському стилі тут заклали 1025 року. При цьому перша згадка про монастир Монсеррат датується 880 роком - у IX столітті тут було чотири скити, один із яких - присвячений Діві Марії. Згодом вона набула образу Моренети.

Під час своєї другої подорожі Христофор Колумб назвав на честь монастиря Монсеррат острів у складі архіпелагу Малих Антильських (нині це британська колонія).

Про вагу монастиря для каталонців свідчить і той факт, що на його честь часто називають дівчаток: Монсеррат (узяти ту ж оперну примадонну Кабальє), або скорочено – Монсе.

У 1592 році у Монсерраті освятили новозбудований великий собор, побудований у стилі Відродження з елементами готики.
Але розташування монастиря в горах на висоті 720 метрів не стало перешкодою для кінчених вояків Наполеона Бонапарта. У 1811 році вони видерлися на гору, підпалили і зруйнували монастир. Від первісних будівель збереглися лише романський портал собору і ще дещо. Відновлення монастиря почалося 1844 року - за підтримки бенедиктинської громади та каталонської громадськості – і тривало майже сто років.
У XX столітті Монсеррат став головним духовним символом Каталонії та опорою в найтяжчий час. За часів диктатури Франко тільки в стінах тутешнього собору правили служби та проводили вінчання забороненою тоді каталанською мовою.

Photobucket

Photobucket

 
Photobucket
Є тут і такий транспорт.

Photobucket
І багато квітів.

Окрім легендарного монастиря, тут красива незаймана природа, захоплююча панорама з видом на скелі, вершини й долини.
Монсеррат – це не ще й назва гірської місцевості (в перекладі - «Розрізані гори»). Тут, подібні до величезних кам'яних пальців із численними фалангами, височіють тисячі вапнякових скель химерної форми. Деяким із них дали цікаві власні імена: Черево єпископа, Слонячий хобот, Мумія, Кінь Бернарда тощо. Справді, якщо ви романтична натура з фантазією, можна нескінченно довго вгадувати у скелях обриси всіляких фігур.

Photobucket
У багатьох скель - власні імена.

Photobucket

Скелі – не голі, між ними є чимало лісу. Як пишуть довідники, флора цього куточка природи охоплює понад півтори тисячі видів. У 1987 році природний комплекс, прилеглий до монастиря, отримав статус національного парку Каталонії.

Тут багато туристичних стежок-маршрутів у далекі гори. Гірські схили вздовж стежок де-факто є музеєм під відкритим небом – вони прикрашені всілякими скульптурами, меморіальними знаками і табличками, майолікою тощо.

Photobucket
Початок одного із маршрутів - "музичного", оздоблений пам'ятними знаками виконавців сардани - національного каталонського танцю.

Photobucket
Вказівник на маршруті.

Photobucket
Фігури на стіні.

Найцікавіші маршрути займають по дві – дві з половиною години; вони люб'язно пропонуються у схемі, яку безплатно видають у бюро інформації Монсеррата.
Photobucket
Інформбюро, у якому все пояснять (англійською) і дадуть мапу.

Оскільки вилазки на самі вершини потребують багато часу й фізичних зусиль – може, і ми пройдемо якимсь маршрутом, але вже наступного разу :-) Хоча на тих стежках постійно тусується стільки туристів, що якось не дуже й хочеться. До того ж найцікавіші дистанції починаються на від самого монастиря, а з "другого рівня", куди за додаткові гроші треба їхати ще одним фунікулером.

Photobucket
Горішні станції "кремальєри" і двох фунікулерів (дальня - того, що везе найвище вгору).

Photobucket
Лінія додаткового, "найвищого" фунікулера.

Photobucket
Вони теж угору не пішли.

Photobucket
На середній скелі - один із численних хрестів, їх багато на цих вершинах. Сюди веде один із довгих обхідних маршрутів гірськими стежками.

Photobucket
До хреста вже дісталися пішохідні туристи.

Головний собор зовні не видно – він ховається поміж інших монастирських будівель.
У 1881 році Папа Лев XIII присвоїв відновленому собору Монсеррата титул малої базиліки.

Photobucket
Фасад собору.

Photobucket
Ісус і апостоли над входом до базиліки.

Ми потрапили сюди в суботу, 2 квітня, якраз під час ранкової служби. Народу було напхом напхано – від реальних прочан похилого віку, озброєних ціпками, до принципових велосипедистів у трико, котрі затялися виїхати на гору, ну й заодно зайшли послухати месу.

Photobucket
Всередині собору.

Photobucket
Священики правлять службу.

Також загальну увагу привертає щоденний спів хору хлопчиків: у неділю й на свята - опівдні, в будні – о 13:00. Щоправда, по суботах вони не співають узагалі, тому ми мали нагоду насолодитися лише співом ансамблю, учасники якого були хлопчиками років так із 60 тому.

Хлопчики навчаються у музичній школі при монастирі «Escolania de Montserrat» і виконують монастирський хіт - гімн Діві Марії, відомий у Каталонії піснеспів «Віролай».



Відома в усьому світі музична школа була заснована ще в XIII столітті і є одним із найдавніших музичних навчальних закладів Європи. Хор хлопчиків бере участь в усіх урочистих літургіях.

Photobucket
Черга до Діви Марії проходить через ці двері (на них - барельєфи арх. Гавриїла і св. Йосипа),
по праву руку від яких - статуя Хлопчика з Хору, 1954 р.
Це конкретний хлопчик, який жив у ХХ ст., дуже хотів співати у хорі Монсеррата, але багато хворів. Керівники хору пішли назустріч дитині та її батькам, дали відповідну форму і прийняли у хор на один день. Хлопчик потім помер, а його увічнили у скульптурі біля дверей до сходів.

А в оформленні вівтарної каплиці собору брав участь всюдисущий Антоніо Гауді.

Статуя Святої Непорочної Діви Марії Монсерратської зберігається у Тронному залі, до якого треба вистояти чергу в бічні двері собору. Вони відчиняються після завершення меси – у нашому випадку близько 12:00.

Багато хто радить приїздити в Монсеррат, аби подивитися Ла Моренету і все інше, ні світ ні зоря, "коли немає натовпів туристів". Зі свого досвіду скажемо, що чинити особливу наругу над собою не варто.
От у нашому випадку: був вихідний, ми в Барселоні на площі Іспанії сіли на електричку, що йшла на Монсеррат, о 9.36.
З електрички – одразу на "кремальєру". Різні види транспорту стикуються чудово (і на зворотний шлях, до речі, теж). У монастирі ще мали 20 хвилин роззирнутися й отримати буклет. Зайшли в собор – там була велелюдна служба. Оскільки нас було четверо, то поціновували месу парами, а в цей час інша пара стояла в черзі біля тих самих замкнених бічних дверей.

Так от. Об 11.35 у черзі стояло людей так із тридцять. Тобто ми були 31-34-ми :) Пройшли до Богоматері досить швидко, за 15 хвилин.
Черга неквапом, раз по раз зупиняючись, рухається через тріумфальну арку, через нефи-галереї, піднімаються сходами. Там теж є що подивитися. Коли обійшли церкву всередині півколом і вийшли назовні, було 12:20. Побачили чергу, яка вже виходила із двору базиліки на зовнішній майданчик – людей 300. В принципі, можна було б вистояти і її, але довше й напряжніше.

Photobucket
Черга о 12:20.

Photobucket
Черга йде через портал ангелів роботи Енріка Монжо, 1954 р.
Це так звана тріумфальна арка із зображенням Діви Марії (вгорі), патріархів і пророків, вигнання з раю і Благовіщення.

Про Богородицю-Моренету, вона ж Чорна Діва Монсерратська, національна святиня Каталонії.
Різьблена з дерева статуя Богоматері з немовлям на колінах має висоту 95 см і походить із XII століття.
У Європі багато подібних Чорних Мадонн (в Іспанії – із півсотні, у Франції – майже 300, є і в Німеччині, Італії та ін.). Багатьом із них приписують магічні властивості, навколо багатьох виникає стійкий культ. Але монсерратська належить до найвідоміших.
Photobucket
Богородиця Монсерратська.

Своє прізвисько – "Смаглявка" – вона отримала за свій темний колір обличчя та рук; Ісус на колінах також чорношкірий.
Романський витвір ХІІ століття зображає Марію як "Богоматір Державну" – вона тримає у правій руці Земну кулю, а лівою – "представляє нам Ісуса".
Малий Ісус тримає в лівій руці шишку – символ життя й родючості, а правою благословляє тих, хто підходить.

Photobucket

У детективі Ридінга сволочний Ашор Баль легко перевірив, що заховано під статуєю, якщо її підняти. Але насправді фігура Богородиці Монсерратської захована під скляним ковпаком. Назовні виставлена тільки куля в руці. Ясна річ, усім, хто вистояв чергу, треба тієї кулі торкнутися і попросити Чорну Мадонну виконати заповітне бажання. У цьому дана скульптура неоригінальна :-)

Photobucket
Марина загадує бажання :)

За легендою, чудотворну статую Діви Марії вирізьбив святий Лука, а доставив у Каталонію святий Петро. У ХІІІ ст., під час іспанського завоювання Іспанії, Ла Моренету сховали в печері, і згодом вона була знайдена поселенцями в одній із печер у часи Реконкісти.
Завдяки турботі віруючих статуя вціліла під час розграбування монастиря французами в 1811 році.
Трон Мадонни із литого срібла був споруджений на народні гроші на знак примирення після Громадянської війни в Іспанії.

Photobucket
Після доторку до Діви Марії, на шляху до виходу на протилежному боці базиліки, прочани ставлять численні лампади.

На території монастиря працює музей, у який ми цього разу не пішли, бо мали ще інші справи :-)
У музеї можна взяти аудіогід і оглянути п'ять основних експозицій:
- археологічна, присвячена культурній спадщині Близького Сходу ;
- іконографії Діви Марії;
- коштовностей;
- живопису XV-XVIII ст.;
- живопису і скульптури XIX і XX ст. (роботи Ель Греко, Караваджо, Луки Джордано, Джованні Баттіста Тьєполо, а також Клода Моне, Едгара Дега, Пабло Пікассо, Сальвадора Далі та ін.).

Photobucket
Вхід у музей.

Бібліотека монастиря налічує більше 300 тисяч томів, 400 з яких - рукописні. У книгозбірні зберігаються й видання монастирської друкарні Монсеррата, що виникла в XV ст. і відноситься до числа найстаріших на Іберійському півострові. Але бібліотека відкрита тільки для фахівців.

Бенедиктинський орден служить у Монсерраті більше тисячі років. На даний час у монастирі мешкає близько 80 ченців, які, серед іншого, виконують роботу із прийому справжніх прочан (а не численних роззяв-туристів), а у вільний час роблять вино, лікери, торти, меди, сири, горіхи.

Якою приблизно є тутешня продукція, нам показують селяни з долини Монсеррат, котрі день у день піднімаються до монастиря і займають свої місця у базарному ряду.
Яток тут – із десяток. Пропонують мед із гірського різнотрав'я по 5-8 євро за банку, сир по 10 і більше євро за невелике кружальце, запіканки, кондвироби з інжиру по 3-5 євро тощо.
По шматочку овечого й козячого сиру ледь не силоміць запихають до рота кожному, хто проходить повз :-)

Photobucket
Різними сирами можна надегустуватися від пуза, хоч на кожній ятці. Смачно.

Photobucket
Ціна на меди й сири.

Photobucket
Ціни на солодощі.

Photobucket
Мотоцикли працівників туристичної галузі Монсеррата. Дістатися сюди можна й асфальтованою дорогою також.

Photobucket
Чим ближче до середини дня, тим більше приїздить до Монсеррата автобусів з екскурсійними групами. Щоб не розчинитися в їхньому натовпі, краще приїхати сюди самотужки трохи раніше.

Photobucket
Ця група дітлахів приїхала якраз своїм ходом - погуляти в горах.

У монастирсько-туристичному комплексі Монсеррата є й готелі та апартаменти для прочан, і пошта, і круті безплатні туалети для всіх охочих, і дитячі майданчики, і сувенірні крамниці з багатим асортиментом, і кафе, кафетерії та ресторани з вельми демократичними цінами, і хороша їдальня самообслуговування для зовсім ощадливих.

Але в нас із собою було, тому нам із цієї "харчувальної" парафії найбільше сподобалася так звана Zona de picnic на даху величезного "Балкона апостолів" (Mirador dals apostols). Тут, на відкритому майданчику поруч із рестораном самообслуговування, стоїть багато довгих дерев'яних столів, за якими можна сидіти й споживати все своє – хоч харчі, хоч алкоголь.
Демократія повна. Їси, п'єш на висоті пташиного польоту – а краєвиди навколо просто божественні.

Photobucket
У цих китайців із собою була навіть вермішель у термосі.

Photobucket
Фотографування інших китайців на "мірадорі", виснажливе і беспощадне.

Photobucket
Вид на майданчик "мірадора" через скляні двері їдальні самообслуговування з оберненим логотипом Монсеррата.

Photobucket
Інший, трохи нижчий рівень.

Photobucket

Photobucket
Ми на "мірадорі" (з Мариною й Андрієм). Вид на задні стиіни базиліки й монастирського комплексу.

Photobucket
На тому ж мега-балконі.

Photobucket

Photobucket
Портрет Д. на фоні скель.

Photobucket
У долині - селища й містечка. Оце, здається, - Castellbell i el Vilar.

Photobucket

Photobucket
Станція канатки (каталанською - teleferic), із якої треба їхати донизу.

Photobucket
Канатка по дорозі донизу.

Photobucket
Вид на долину з канатки.

Photobucket
Вид на гор-ррр-ри із залізничної станції Montserrat Aeri.
На дальньому плані посередині над урвищем видніється монастир.

Якщо хочете приїхати в Монсеррат, але нашої інфи вам мало, - читайте сайт www.montserratvisita.com.

Comments

( 10 коментарів — Прокоментувати )
7eon
30 квітень 2011 09:41 (UTC)
Нє, ну насправді: яка після того вже робота, та ще й - в суботу..

Білозаздрісно.
ledilid
30 квітень 2011 09:43 (UTC)
ми там теж у суботу були.
"маршрут вихідного дня" :)
piglet1276
30 квітень 2011 10:45 (UTC)
бомбезно!
ot_taka_ja
30 квітень 2011 11:22 (UTC)
класно!
==за підтримки бенедиктинської громади та каталонської громадськості – і тривало майже сто років
щось це дуже характерно для них(каталонців) - будувати дружно і довго)
ledilid
30 квітень 2011 11:33 (UTC)
є таке.

цікаво, які там відкати - за сто років?)))
ot_taka_ja
30 квітень 2011 12:04 (UTC)
хіба гауді то знає
ledilid
30 квітень 2011 12:43 (UTC)
до речі, судячи з кранів, будівництво триває й досі)
muy_verde
30 квітень 2011 13:12 (UTC)
дуже цікаво!Дякую!
frauman
30 квітень 2011 13:57 (UTC)
Суперово - ви завжди надихаєте на нові і незвідані краї! ))
ledilid
30 квітень 2011 14:01 (UTC)
гг, ти ми ще досі про Дюссельдорф не відзвітували, і ще багато про що))
( 10 коментарів — Прокоментувати )

Latest Month

грудень 2018
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Tags

Розроблено LiveJournal.com