Нарешті. На тепле море. Знову сюди. Wow!!!

І да, якщо минулого разу ми потрапили в Єгипет під час революції, то тепер їдемо на президентські вибори із братами-мусульманами та новими заворухами. Знову може бути цікаво)

Як екс-ведучий календаря "Цей день в історії" 1 і 2, я знаю, що 14 травня - один із тих особливих днів, коли зірки сходяться таким чином, народжується особливо багато особливих людей і стається багато особливих подій.
Одна з народжених 14 травня - моя мама.
Цього 14 травня б їй виповнилося б 65.

Ця її фотографія з Узина, де я жив і вчився малим, мені особливо подобається. Мама тоді була така красива. Світлана.


І зараз вона в місці світлім, місці квітучім, де нема смутку й зітхання, ще не відцвів бузок і праведники спочивають.

...Пробач, мамо.

P.S. Дякую Дані, що принесла мої старі фотки. Їх не вистачало.

Щоб пересвідчитися, яка Україна заможна, розвинута і якими темпами вона розбудовується, численні гості Євро-2012 і просто туристи з-за кордону мали б їздити на екскурсії в "Межигір'я".
Але оскільки такий туристичний маршрут найближчим часом не вбачається реальним, можна прийти до оглядового майданчика на схилі Дніпра в парку біля Верховної Ради.
Маріїнський палац там захаращений і закритий парканами; його реконструкція – це нудно й надовго, бо Януковичу там розважатися й кайфувати не випадає. А випадає йому кайф від геліпорта – це таке вертолітне летовище на Парковій алеї, тобто на пагорбі рівнем нижче.

Гуляючи там днями, не могли не сфотографувати київську "стройку вєка" – ту саму, де, за даними ЗМІ, будуть ресторан, бенкетний зал, лаунж-, суші-, диско-бари, танцювальний зал, казино, зал ігрових автоматів, покер-клуб та інші VIP-заклади на суму 60 млн. грн.




( Далі - ще трохи фото >>>> )

Недовго тішилося все прогресивне людство відсутністю голови Володимира Ульянова-Леніна у вестибулі станції метро "Театральна".
Як і обіцяли в прес-службі Київського метрополітену, Ілліча прикривали оригінальною рекламою "Нівеї" із зеленим листям 3D зовсім не на час Євро-2012, а ненадовго. І тепер вождь світового пролетаріату, він же завойовник Української Народної Республіки і зверхник банд Муравйова та ін., ще яскравіше сяє лисиною в торці станції.
Що чудово вписується в канву "УНС" - "України нашої совкової".

Нещодавно ми постили тест "Чи знаєте Ви українську мову краще за випускника?"
Цікаві були результати.
Тепер - обіцяний новий, із літератури. Із ним - важче, але в нас обох - "відмінно", хоч із однією помилкою.
Це знов-таки справжні запитання з тесту ЗНО за 2009 рік.
А вам - слабо?))

Пройти тест із літератури - тут.

Випало нам на цьому тижні тричі пізно ввечері шаритися в районі Бессарабської площі.
Були вражені ще одним проявом того, як "Україна чекає на Євро" і що покаже європейцям - не десь там на обдертих задвірках Троєщини чи Донеччини, а в самому що не є центральному центрі Києва.

Значить, є в Бессарабському ринку супермаркет "Billa" (такі самі є в Італії, Австрії та ін., до речі).
Супермаркет цілодобовий, і це слово ключове.
Щовечора, як стемніє і як зачиняться інші наливайки та гастрономи, до Бессарабки стягується тьма народу, переважно бомжацького типу, але не тільки. Купують у "Біллі" бухло - звісно, здебільшого горілку, закусь - і пішла гульня з видом на статую Ілліча. Всі лавки, парапети підземних переходів, бордюри та ін. заповнені компанійськими любителями побухати в громадських місцях. Наслідки цього зрозумілі.

Сотні алкающіх водяру людей у центрі нібито європейського міста виглядають якось сюрреалістично.
І це ж не після дармового концерту чи футболу, коли народ не може розійтися, не відполірувавшись! А просто так. Цю ганебну картину ми бачили і о десятій годині вечора, і о третій ночі. Іноземні туристи - теж бачать. Формують враження про Україну.
А, до речі, вже через три тижні звідти - від Бессарабки - починатиметься фан-зона для уболівальників на Євро-2012.

Цікаво, куди дивиться міліція. І чи ще хтось застосовує колись такий обговорюваний закон про заборону розпиття спиртних напоїв у громадських місцях.

Якби в Кордові навіть не було Мескіти, вона була б прекрасним, чарівним містом. Власне, це видно з нашого попереднього поста про Кордову – перлину на "андалусійській пательні".
Але Кордовська Мескіта – це головне і найгарніше, що є в місті.

"Мескіта" – "мечеть" по-іспанському. Також її називають "мечеть-собор".
Ця велична споруда, що викликає захват впереміш із когнітивним дисонансом, є ніби наочним втіленням співіснування ісламу та християнства в середньовічній Іспанії.


Геометрія великого молитовного залу Мескіти.

Свого часу Мескіта в Кордові була другою за розміром мечеттю у світі, визначальним символом панування маврів на Іберійському півострові. Після християнської Реконкісти її не зруйнували (по суті, це єдина мечеть в Іспанії, що дійшла в "товарному" вигляді із І тисячоліття). Натомість посеред величезної мечеті втулили католицький собор. І тепер простори двох релігій поєднані в Мескіті під одним дахом, забезпечуючи туристам незвичайні візії та враження.
Серед інших великих прикладів подібного симбіозу двох архітектур і релігій можна згадати хіба Айя-Софію в Стамбулі. Але там – навпаки – християнський собор перетворили на мечеть.

( Розповідь із фотками >>>>  )

Георгіївський костюм:

UPD. Костюм виявився відфотошопленим, але все ж близьким до реальності)

Це ж які в жінок... голови?

( ще кілька прикладів >>>> )

Пряма трансляція урочистостей із Харкова з нагоди Дня перемоги на УТ-1 - це не просто ад, це АД!!! (увік... увікніть, хто хоче офігіти).
Такого надриву в пафосі не доводилося бачити дуже давно. А це ж і не ювілей ніякий. Здається, масовістю і помпезністю постановки, яка все одно справляє враження недолугої ретро-оперетки, тамтешні начальники компенсують свої малі розміри в іншому місці.

Червоні прапори, радянська символіка, російська мова, діди з портретами Сталіна, рівняння на прапор перемоги СРСР.
Допа і Гепа на трибуні уміляються жалобному носінню гірлянд, танцям "катюш" і діточкам у вигляді ромашок (так і хочеться спитати: "А гдє скориє помощі, б...дь?").
Екс-БЮТівський гадьониш Писаренко за Кернесом на трибуні - теж "приймає парад", сука. І "регіонали" Бережна, Святаш там же. Аякже, їм по харківській мажоритарці балотуватися.
Георгіївські стрічки на лацканах за своїми розмірами вже змагаються з розміром нахабних пик.

І - так, прогнози справджуються. З огляду на природнє порідіння лав справжніх ветеранів ТІЄЇ війни, тепер - для створення декорації, щоб було чому поклонятися - на передній край виставляють уже молодших дідів, які явно не воювали.
Це - відповідь на питання, що буде на таких дешево-пафосних святах, коли помруть усі ветерани WW2.

А ще в Харкові запустили колону ветеранів бойових дій на території інших країн. Із прапорами держав, у яких вони воювали. Там - Афганістан, Монголія, Бангладеш якесь, і Іспанія, і Фінляндія... Просто АД.

P.S. Інші міста не бачили. УТ-1 Бенкендорфа-Арфуша вже майже дві години показує Харків, явно зразково-показовий.

Шановні te34тяно Михайлівно, Григорію й Антоніно Тетяновичі!

Пишуть вам опікуни вашого вихованця й сина.
Від імені Понтія Григоровича ака Пончик повідомляємо, що живеться йому непогано (сам згаданий суб'єкт долучитися до написання листа не може, позаяк заклопотаний виціловуванням у дзеркалі свого світлого образу).

Щоправда, частенько Пончику доводиться сумувати на самоті з УТ-1 Першим Національним телеканалом у вигляді радіо - чомусь наш приймач розучився ловити більшість нормальних ФМ-станцій, а "Шансоном" забивати молоді вуха нашого підопічного ми б нізащо не наважилися. Вищезгаданий канал, звісно, також впливає на тендітну психіку Пончика не найкращим чином, але Поплавський усе-таки краще за Стаса Міхайлова.

Особливо бурхливо Пончик Григорович реагує на шум води у ванній, який викликає у нього несамовите бажання перекричати Ніагарський водоспад, і на жовтий варіант форми збірної України з футболу. Очевидно, його тонка душевна організація передбачає, що ця форма для наших хлопців програшна, тож побачивши жовті труси або майку не лише на відповідних частинах тіла Д., а й просто десь у кутку на стільці, Пончик затято намагається рознести клітку зсередини (очевидно, щоб накинутися й розтерзати ненависне жовте ганчіря).

У зв'язку з цим Д. довелося змінити домашній костюм на прапор комунізму червоний, а по квоті форми збірної придбати блакитний варіант.

За сім наразі відкланюємося.
Л. і Д.

P.S. На підтвердження здравствія й доброго настрою вашого вихованця й сина додаємо два фото П.Г., який уже їсть із руки і літає по хаті, засідаючи в кущах.
( 2 фото>>>> )

А, до речі, ви помітили, що вчора Якунович засцяв прийти на НСК "Олімпійський"?
Хоча у фіналі Кубка грали дві донецькі команди, і більшість глядачів на трибунах були звезені з Донбасу.
Навряд чи б вони скандували "Спасибо ЖД за ПП". Але освистати могли б запросто.

Так що Кубок "Шахті" вручали Суркіс-старший і київський гауляйтер Попов,я кий зараз заради передвиборчого піару лізе в усі шпарини.

Фото Reuters: Володимир Путін із дружиною Людмилою після інавгурації на новий, уже третій, президентський термін (цього разу – шестирічний). Урочиста відправа патріарха РПЦ Кирила в Благовіщенському соборі Кремля.
"Мы молились сегодня именно о том, чтобы Ваша близость к людям, способность слышать голос людей обострялась с каждым днем Вашего правления, принося, несомненно, пользу Отечеству и всему народу», - сказав патріарх після молебня.



А ми от думаємо: якщо Медведєв вважався президентом "ліберальним" – то як же ж, омг, чинитиме відносно України Путін – "тверда рука"?
"Обострєнія" чекають і політологи, як-то Віктор Небоженко, котрий прогнозує, що Путін може запропонувати Януковичу "літак Качинського" і вибір: "Харків-2" або "Смоленськ-2".

Андрій Миселюк влучно зазначає, що "Україна вагітна новою проросійською партією". А політиками, на яких робитиме ставку Путін, можуть бути і Тимошенко, і Яценюк, і Кличко (Медведчук – само собою, куратор усього цього проекту щодо поглинання решток України). Про це подейкують і в Януковича, і в Ющенка, хай йому грець.

І от же що показово. Зверніть увагу на вчорашній виступ в Одесі звиздобола Михаїла Леонтєва, який донедавна вважався рупором Кремля, та й зараз може бути таким.
Діло було на концерті до Дня перемоги, організованому партією "Родіна" шовініста Ігоря Маркова. Цитату з п’яного Леонтьєва (пригадуєте його програму "Однако" – офіційну п’ятихвилинку ненависті до "помаранчевих?) наводить молодий-амбітний "регіонал" Олексій Гончаренко, заст. голови облради.
"Тимошенко для России предпочтительней Януковича, который тот же Ющенко". И дальше он сказал, что "мы прос...ли страну", надо "восстанавливать огромную страну", а чтобы сделать это, "надо перестать ставить на козлов и пид...сов, а поддержать партию "Родина".

Ось так. Уже й рупор Путіна зі сцени обзиває Януковича "козлом і підарасом". Відео додається.
Що то буде далі...

Із кількості наших "мандрівних" постів багато кому здається, ніби ми тільки й робимо, що їздимо по світах. Нам же, навпаки, здається, що їздимо ми рідко:) Насправді – приблизно раз на три місяці, навідуючи по кілька міст щоразу. При цьому звіти з багатьох цікавих місць іще тільки чекають свого часу – бо не встигаємо обробити фотки, і вони поповнюють файл "дебет-кредит". У ньому, крім фінансових питань на кшталт скільки й кому ми ще маємо віддати боргів (і за скільки місяців редактор заборгував нам), є й розділ "неопубліковані пости". І цей розділ ми намагаємося все ж таки потроху скорочувати. Днями от розквиталися з Ліхтенштейном, а тепер нарешті починаємо віддавати належне прекрасному, самобутньому й дуже "історичному" андалусійському місту Кордоба.
У Кордові ми були ще в червні 2009 року – під час нашого першого спільного "євротріпу" лоукостами, коли ми завдяки хорошому плануванню та "новонародженому", зовсім дешевому "Віззейру-Україна" проїхали від Кельна через Брюссель, Париж, Ніццу, Канн, Монако, Мужен і Барселону на південь Іспанії та повернулися з Малаги через Катовіце до Києва.

Пост про Кордову затримався насамперед через те, що в цьому місті й навколо нього ну дуже багато всього цікавого й колоритного. І воно добре збереглося.
Коли в Парижі ще милися раз на півроку (що неабияк шокувало нашу Анну Ярославну, яка, за легендою, через тищу років після чистих римлян ознайомила диких франків із поняттям "ванна"), Кордова славилася великою кількістю громадських лазень, бібліотек, мислителів, музикантів. Поки решта Європи загнивала в дрімучості, при Кордовському халіфаті процвітали науки і мистецтва. І мирно співіснували три релігії – нарівні з правлячими мусульманами-завойовниками вільно почувалися іудеї й християни. Аж доки християнські правителі цю ідилію не зруйнували. Але про це трохи згодом.


Дзвіниця Мескіти та її стіни.

Безперечно, найвідомішою з пам'яток Кордови є Мескіта – найбільша в західному світі мечеть, яка одночасно є величним католицьким собором. З огляду на її грандіозність, Мескіта заслуговує на окремий пост, який ми невдовзі їй і присвятимо. А наразі - про Кордову "немескітну": з її барвистими патіо, вузькими світлими вуличками, давньоримськими пам'ятками і річкою Гвадалквівір, про яку писав Пушкін.


У виставковому кордовському патіо.


( розповідь і всього 40 фоток >>>>  )

Хто з любителів "Барселони" не дивився щойно закінчення дербі "Барса" - "Еспаньйол" (4:0, усі - Мессі), той багато втратив.

Прощання Жозепа Гвардіоли зі 100-тисячним "Камп Ноу" після останньої гри на цьому стадіоні... Таке неможливо передати словами. Плакали вболівальники із плакатами "Gràcies Pep!", утирав сльози Пеп, та й ми рюмснули, що вже там.

Гвардіола - справді великий чоловік. 13 титулів за 4 роки... І попереду ще будуть.
А ще він етичний, інтелігентний, каталонсько-національно-свідомий...
Такого б у "Динамо" :)))

Здається, "Барса" без нього наразі не буде тією фантастичною "Барсою", яка ставить усіх на коліна і розвиває футбол у темпі швидкісного поїзда.

Підбірка фоток із завершення матчу від Daylife.com:


Відео, яке показали на "Камп Ноу" перед прощальним словом тренера:


І, так, - уперед, Каталоніє.

Тест ЗНО з української мови за 2009 рік.
Пройти тут.

У нас обох - "відмінно", відтак у нас підозрюють учителів укрмови. Хоча в двох питаннях пи вагалися між двома вочевидь правильними відповідями.

А вам - слабо?)

До речі, тестування з української мови та літератури входить до переліку обов’язкових для незалежного оцінювання предметів.

Вибухи в Дніпропетровську:
емоційна колонка,
версії,
ЖЖ-опитування і його результати щодо винуватців терактів

Хто з журналістів балотуватиметься до Верховної Ради
Не Танею Чорновіл єдиною. Ми знаємо пофамільно й інших :)

Температурні рекорди в Києві
Варто нам біло написати пост про масове купання в Києві вже наприкінці Києва як вияв глобального потепління - і представник Укргідрометцентру це підтвердив. І поінформував, що з 27-го числа Київ бив рекорди спеки: 29,4 градуса вдень, 17,7 уночі


Автосвинство по-українськи
Як змінити ментальність наших співвітчизників за кермом, щоб вони не об'їжджали затори по свіжовисаджених газонах хоча б тоді, коли їх дуже просять це не робити на спеціальних транспарантах, виставлених на газонах?

Хороше
У нас просто все добре, тьху-тьху.
Ми знову ходили на футбол, і знову "Арсенал" переміг, забив три голи, та ще й достроково вийшов у Лігу Європи. Вперше. Ура! :)

Хороша весна. Хороша погода. Хороші дні. Хороший настрій.
Знову похід на природу, стадіон - і хороший футбол.
Хороше місто, класна гра, і наша команда знов перемогла.))
"Арсенал" - "Волинь" - 3:0, Кобахідзе красавчик, Миколюнас супер у свій ДН, Шацьких зе бест, Ковпак також, і наші вперше в історії в Лізі Європи. Ми довго до цього йшли. Нарешті.



Співчуття вболівальникам "Динамо", які знову без чемпіонства. Але, щоб перемагати донецьких, треба бути на голову вищими, що вже доведено історією. І - без поразок не буває виправлення помилок та нових перемог.

P.S. Хороша дочка, в якої післязавтра випускний із сходом сонця.
P.P.S. Хороший рік.

Картинки з проспекту Бажана, що на в'їзді в Київ з боку Борисполя. Цю вулицю всіляко ремонтують і марафетять, позаяк скоро Євро-2012.
Висаджують красиві газони. Апелюють до совісті водіїв, понімаєш...

Але комусь треба об'їхати затори, які тут у зв'язку з ремонтом стали частими. Комусь так коротше проїхати у свій двір...
Результат один. І ментальність одна, незмінна.

І який дурень назвав день масового відпочинку "святом праці"?))

А недарма ж ми писали про масове купання в київських озерах уже в квітні як вияв глобального потепління.
Сьогодні читаємо в "Укрінформі":

У Києві з 27 квітня щодня б'ються історичні рекорди середньодобової та максимальної температури повітря для кінця квітня.
Про це повідомляє Центральна геофізична обсерваторія МНС України.

"У неділю температура вночі не опустилась нижче 17,7 градуса, що аж на 3 градуса вище попередньої найтеплішої ночі, яка була у 1957 році", - йдеться у повідомленні.
На 15-ту годину дня температура піднялась до 29,4 градуса і перевищила попередній рекорд 2009 року на 2,2 градуса.

"Зважаючи на прогнози Українського гідрометцентру, у найближчі дні перевищення температурних рекордів в Україні продовжиться, що є черговим свідченням глобального потепління", - прокоментував ситуацію директор ЦГО Олександр Косовець.

До кінця тижня такий рай не протримається, так що підемо на пляж зараз :)

Прогноз:

Ліхтенштейн розташований таки збіса незручно. Власне, це одна з причин, чому він залишився незалежною державою. У 1806 році, коли князівство входило до сформованого Наполеоном Рейнського союзу, Баварія оголосила Ліхтенштейну війну і спрямувала сюди свою армію. Однак баварці не змогли захопити князівство, тому що... просто не знайшли його в горах – GPSа тоді ще не було.
А ми знайшли Ліхтенштейн у липні минулого року. Гуляючи по нашому улюбленому Оберштауфені, уздріли рекламу тамтешньої туристичної агенції, яка влаштовує автобусні екскурсії по Баварії та в прилеглі закордони.
Так ми побували у швейцарському місті Гайден і столиці Ліхтенштейну – Вадуці (вартість поїздки на одного – щось близько 25 євро; це суттєво дешевше, ніж їхати своїм ходом залізницею з пересадкою на рейсовий автобус).


Будівлі ліхтенштейнської влади: на горі – замок князя; на передньому плані – уряд;
цегляна хата з трикутним дахом, - парламент-ландтаг. Ну й красиві фонтани попереду.

Чесно кажучи, у Ліхтенштейні ми були всього кілька годин, але цього цілком вистачило, аби побачити його визначні місця і скласти враження як про Вадуц, так і про всю країну. Адже Ліхтенштейн – держава карликова. У списку незалежних європейських мікродержав вона четверта за "малечністю" (після Ватикану, Монако й Сан-Марино), а у світі – шоста з кінця та розмірами території (є ще Науру й Тувалу).
Враження про Ліхтенштейн досить несмачні, але "увіткнути прапорець" було все ж цікаво.
Хоча б тому, що саме ця країна надала домен .li знаменитому українському сайту ragu.li :).

( розповідь і ще 60 фоток >>>> )

Учора, гуляючи на нашому улюбленому озері в Бортничах, побачили, що люди вже не лише засмагають у лісі й на пляжі у купальниках, а й повним ходом купаються.
Причому не якісь там моржі, а й пересічні, маленькі українці.
Маленькі - в прямому сенсі. Зграя дітей не вилазила з води майже півтори години, поки ми були на тому озері. Точніше, ставку.

Раніше, здається, в Києві починали купатися в кращому разі з 9 травня, і то по п'яні. А тут - 28 квітня. Так і запишемо в хроніку-2012.
Такі кліматичні зміни нам подобаються :)

( фотодоказ >>>> )

Опитування #1836912 Вибухи в Дніпропетровську 27 квітня: ваша думка
Відкрито: всі, детальніші результати можна переглянути: всі, учасників: 116

Хто стоїть за терактами в Дніпропетровську?

Реальних версій терактів у Дніпропетровську не так і багато.
А як на вашу думку, хто стоїть за вибухами?
Хай це буде соцдослідженням в інтернет-ЖЖ-аудиторії. Якщо неважко - зашарьте цей пост у себе в блозі.

Зсучений за дві свої ходки Янукович почав готуватися до війни давно.
Уже через сто днів після приходу до влади він волів виходити "на люди" тільки в кілометровому кільці "Беркута", через суд забороняючи пікети й мітинги поблизу свого дорогоцінного тіла.
Його охоронці, очолювані російськими легіонерами, почали валити на землю журналістів із мікрофонами, вибивати з рук телефони й фотоапарати, намертво блокувати дороги для проїзду кортежу "охоронюваним об'єктом".
Вертоліт до Межигір'я – це теж реакція на ненависть людей, яку "донецький" Янукович відчуває на окупованій території в Києві.
Безліч новин зі стрічок інформагентств, починаючи ще з весни 2010 року, свідчать про те, що президент Янукович – сцикун. Власне, про це свідчить і його антирейтинг, навіть на Донеччині.

Як сцикун із метикованими радниками й агресивним – чи то спортивним, чи то просто бандитським – світосприйняттям, Янукович розуміє, що найкращий захист – це напад. Відтак "донецькі" наполегливо пресують захоплений ними Київ і всю Україну. Іноді це більш помітно. Іноді – менш, що створює враження про деяку "делікатність" донецького бульдозера.
Товариші в оточенні Ющенка вважають цього бульдозера навіть прийнятнішим за безпосередньо російський екскаватор, а також за камуфльований і наразі зламаний тимошенківський коток. Але зараз мова не про вибір між бульдозерами й котками.

Сьогодні Янукович почав власну велику війну, зайшовши з Дніпропетровська.
Як це нагадує путінські ФСБшні вибухи на вулиці Гур'янова, Каширському шосе та ін.
Аби відволікти увагу від синців Тимошенко, від блокування ВР, ці тварини готові пожертвувати безневинними людськими життями.

"Мала" війна почалася ще у 2010-му. Саме тоді відтоді в міліцейські зведення повернулися регулярні розправи із бізнесменами, розстріли автомобілів, вибухові ексцеси.
Колись у нас уже воювали "донецькі" з "дніпропетровськими", і не тільки з ними, і не тільки вони.
Алік Грек. Щербань. Лазаренко. Список можна продовжувати довго. Але то були конкретні мішені, конкуруючі фірми. Тепер ці політики-оліхархи-бізнесмени, що зажерлися, в боротьбі за владу та перерозподіл чужої власності знову не гребують стороннім "гарматним м'ясом". Бо як інакше пояснити чотири вибухи в мирному, аполітичному Дніпропетровську?
Ну не за Аксельрода ж помста. Хоча, не виключено, у розслідуванні звитяжна СБУ винесе на поверхню й цю версію.

Пригадується, свого часу "донецьких" називали "донами". Але дедалі більше людей розуміє, що це – поДОНки.

І Янукович має розуміти: в умовах початої ним війни Партію регіонів та його особисто можуть змести з посад не за підсумками виборів, а силою зброї й фізичного тиску. Як того ж Чаушеску, скажімо.
Хай там як, а всі розуміють: далі буде зовсім не 2004 рік.
Це розуміє і Партія регіонів. Тому й нападає вже зараз.

Дмитро Лиховій, спеціально для ЖЖ

Тетяна Чорновіл, Вахтанг Кіпіані, Єгор Соболєв.
Імовірно, Наталія Соколенко.
Сергій Лещенко - проти.

Журналісти балотуватимуться, зокрема, від утвореної в грудні «Самоврядної альтернативної мережі» («САМ»)... Якби у країні була нормальна опозиція, ми б не думали про депутатство. Нас штовхає у політику, хоч би як це банально звучало, страх утратити країну... Але у нас спочатку буде внутрішній відбір, який мають пройти всі претенденти.

Детельніше - в інтерв'ю "УМ":
Наталія Соколенко: Я готова грати з владою у певні ігри
Активістка руху «Стоп цензурі!» розповідала «УМ», чому для неї свобода слова не є абсолютом і чому новi журналісти восени балотуватимуться до парламенту

...І ось для нас настали травневі свята, коли з 27 квітня по 12 травня в редакції лише чотири робочі дні.
З одного боку, це добре, бо зараз - узагалі шість вихідних підряд.
З іншого боку - погано, що ми нікуди не їдемо.
З третього боку - добре, що погода прекрасна, сонце і аж до +28.
З четвертого боку - мучить совість, що відбуваються круті, обурливі події, а про них не можна написати в газету, бо вона не виходить.

Подія (звернути увагу тим товаришам із близького оточення Ющенка, Костенка і Ко, хто вважає, що "донецькі" - це не так і погано, бо вони кращі за "пітерських" упираються проти росіян):
Журнал «Всесвіт» піддався рейдерському нападу.
Після наскоку амбалів, найнятих нардепом із Партії регіонів, 83-річний редактор визначного часопису опинився в лікарні
( Читати більше >>>> )

Неясно, чому про це досі не написала "Українська правда". Адже те, що не згадано в "УП", бажано із хочаб напівжирним заголовком, - воно ніби й не відбулося взагалі.

Ще зовсім недавно ми писали про захопливе відкриття "Французької весни-2012" у Києві, аж ось уже й завершення.
Фестиваль закриється у п'ятницю, 27 квітня, концертом групи Paris Combo на Співочому полі.

Як пишуть в анонсах, "для Бель дю Беррі та її музикантів концерт просто неба буде прем’єрою в Україні... Після більш ніж п’яти років перерви та особистих музичних пригод Paris Combo випустить у найближчі місяці новий альбом. Гурт відомий у всьому світі своїми ритмами та різноманітними ефектами, а також захоплюючими і водночас складними мелодіями".

Ми трохи послухали їх у Ютюбах - ніби нічого так.
Таке французьке-префранцузьке лалала про лямуг тужуг до мон амі.

P.S. Знову хочемо в Париж...

Це наш останній пост із березневої поїздки до Лігурії та Ломбардії. Попередні можна переглянути тут.

Вирішили написати і про Сан-Мікеле-ді-Пагана.
Хоча це селище й невеличке, але в ньому є свої фішки, неабияка краса та визначні місця. Словом, є на що звернути увагу.
Серед таких принад назвемо: 1) півострів із маєтком чинного Великого магістра Мальтійського ордену; 2) віллу, на якій було підписано Рапалльський договір 1920 року між Італією та югославами, що вирішив територіальні суперечності на Адріатиці та припинив унікальний чин поета-завойовника Габріеле д'Аннунціо у заснованій ним Республіці Фіуме (місто Рієка); 3) старовинну церкву з картинами Ван Дейка; 4) один із найбільш затишних та романтичних пляжів, бачених нами будь-де;

Власне, Сан-Мікеле – не окрема адміністративна одиниця, а селище чи містечко у складі Рапалло (див. пост). "Ді Пагана" в його назві означає "язичницьке", що вже якби натякає на давню історію.
Віддаленим районом Рапалло рибальське селище Сан-Мікеле стало ще за середньовіччя, навіть до початку панування Генуезької республіки.

Сан-Мікеле-ді-Пагана розташовується на межі міст Рапалло й Санта-Маргерити-Лігуре. Якщо йти із Рапалло по вулицях уздовж моря, то важко й збагнути, де що з цих населених пунктів починається і закінчується – треба дивитися на карту. Але ця прогулянка на 2 км у будь-якому разі буде приємною й мальовничою.
Ще б пак, адже за парканами зліва по маршруту шумлять хвилі Лігурійського моря. Спуститися до нього можна далеко не скрізь – багато приватної забудови. Однак види берегів тут дуже красиві.
Наприклад, ось:


Цей півострів зветься Пунта Пагана. Він же – приватний парк, який має назви Вілла Пагана чи Вілла Мальта. Колись цими маєтками володіла генуезька сім'я Спінола, тож віллу називають і на її честь.
Палаццо й фортеця (або замок – кастелло, 1625 року заснування), що видніються серед зелені, - це місце проживання Великого магістра Мальтійського ордену, він же – Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти. Так, того самого, історичного, заснованого 1099 року.
Статус цього утворення – "незалежне князівство". Незважаючи на втрату державної території, Орден залишається суверенним суб'єктом міжнародного права і підтримує дипломатичні стосунки з більш ніж 100 державами. Свого часу президент Ющенко навіть призначав туди посла.
На чолі Ордену стоїть Великий магістр (зараз це Метью Фестінг). Його світський ранг – князь, а духовний прирівнюється до кардинала.
Загалом госпітальєрів налічується 12 тисяч, вони провадять благодійну, медичну діяльність, служачи Святому престолу.
Представники Ордену, його місій мають дипломатичний імунітет. Офіційним представництвом Ордену в Україні є Мальтійська служба допомоги.
Головна резиденція Ордену розташовується в Римі, але на цій приватній віллі в Сан-Мікеле Великий магістр із 1959 року теж "підживає". Курорт все-таки.

( Розповідь і ще 29 фоток >>>> )